Zapraszamy do uzdrowiska Busko-Zdrój. Noclegi, restauracje, aktywny wypoczynek, sanatoria, Uzdrowisko na 4 pory roku, Nocleg, w busku, sanatoria, noclegi, kwatery, pensjonaty, hotele, firmy, buskowianka, pokoje, handel, usługi, woda, mineralna, gazowana, niegazowana, kwatery, zabiegi, borowina, reumatyzm, krio, marconi, źródlana, wiadomośći, konkursy, imprezy, firmy, biznes, zdrowie, odnowa, biologiczna, busko, zdroj, zdrój, Busko, uzdrowisko, sanatorium, Busko-Zdrój, pokoje gościnne w Busku-Zdroju, masaż, fizykoterapia, kuracja, wypoczynek, aktualnosci, aktualności, wiadomości, wiadomosci, Ponidzie

LEGENDA

grzyby

runo leśne

zwierzeta

przyjazd ze zwierzętami

jadalnia

wyżywienie

konie

jazda konna

koscioly

zabytki sakralne

namiot

rozbicie namiotu

narty

wyciąg narciarski

nocleg

nocleg

ogniska

ognisko, grill

parking

parking

plywanie

kąpielisko

prysznic

łazienka

rower

wypożyczanie rowerów

ryby

wędkowanie

sady

sad owocowy

sport

rekreacja

wycieczki_piesze

wędrówki piesze

zabytki

zabytki

inwalida

dostosowane do potrzeb osób niepełnosprawnych

×

муніципалітет спа

BIP

Пішохідні шляхи

Запрошуємо відвідату буську землю. Богатство природи, чисте середовище, привабливі ландшафти та чудовий курорт, що має понад 170-річну традицію, заохочують до відпочинку.

Для туристів визначено 3 туристичні маршрути:

  • червоний – з Буська до Сольця-Здруй - 27 км,
  • зелений – Бусько, Стопниця, Солець-Здруй, Новий Корчин, Віслиця - 94 км,
  • блакитний – Піньчув, Гроховиська, Велеч, Скорочиці, Хотель Червоний, Віслиця - 39 км.

 

Червоний маршрут

Червоні знаки – „Сонячний шлях" (27 км)

Цей маршрут проходить між двома курортами: Буськом та Сольцем. Шлях починається на автовокзалі PKS у курортній частині міста і веде через територію, що знаходиться на південній стороні висування Піньчовського Горбу. Траса насичена багатьма відкриттями гіпсових скал та мезозоїчними пагорбами (Радзановська гора, околиці Овчар та Пенчелиць), включає в себе становище солонолюбної рослинності (заповідник „Овчари"), курган (Жернікі Гурне), городище з кінця VII-VIII початку IX ст. (Каптурова гора), старовинні млини з початку XX сторіччя (Скотнікі Мале) та чудові каплички, характерні для Поніддя. На Кам'яній горі розташований добрий панорамний пункт на Нєцку Солецьку.

Зелений маршрут

Туристичний шлях із Гроховиськ до Віслиці (94 км)

Шлях поділено на п'ять відрізків, відповідно до можливості доїзду.

a. Звіринець (Звежинець) - Гроховиська (16 км)

Починається на автобусній зупинці PKS недалеко від села Звіринець (при трасі Бусько – Кельці). Йдемо яром через ліс. Доходимо до села Звіринець (0,8 км). Із лівої сторони – долина, а за нею Піньчовський Горб, на якому видніє Бусько, Микуловиці, Новий Фольварк і Камедули.

Доходимо до смт. Вимислув (1,3 км), відкіль у лево від маршруту, на відстані 50 м, знаходиться джерело. Далі мальовнича стежка проходить по траверсі. Оминаємо обнаження дуже крихкого вапняка. У Шанцях перетинаємо дорогу поряд з автобусною зкпинкою PKS і перед кладовищем повертаємо у ліво. На кладовищі знаходиться каплиця з 1876 року та могили підхалянських стрільців, що полягли у бою із гітлеровцями під Броніною. За нею, з правою сторони, продовжний пагорб. Це гора Камниця із каменеломом вапенника. З цього каменя будується багато будинків у навколишніх селах. Доходимо до села Галюв (5,8 км). Тут оминаємо зупинку PKS (7 км), проходимо через пагорб і залишаємо головну дорогу. Траса веде вздовж залізничних путей Бусько-Кельці, а потім через поля (не повертати в право!) до смт Яата (10 км). Йдемо через ліс до залізничного переїзду (11,5 км). Наш шлях не переходить через залізничне полотно і повертає в право. Під дорожнім знаком «стоп» польний камінь, а за ним написано 1863 рік. Ми знаходимося саме на полі битви січневого повстання. Тут входимо до поблизького лісу, минаємо лісову сторжку i доходимо до пам'ятного каменя, поставленого у 110 річницю битви. Поряд ростуть мальовничо скручені сосни. Це місце знаходиться у селі Гроховиська. Тут закінчується зелений маршрут.

b. Звіринець - Стопниця (24 км)

Від зупинки PKS Звіринець, коло дороги Кельці-Бусько, рушаємо дорогою, що веде у Колачковиці. Тепер в далі з правої сторони на пагорбах Піньчовського Горбу видно Бусько-Здруй. Проходимо через село Ельжбєчін, і зараз за селом, коли дорога почне йти у верх (2 км), і з переді покажуться дома Колоніі Східньої Микуловиць, повертаємо у лево на Зброджіц. У селі знаходиться щодре джерело води, а за ним, далі, ліс. Після поконання кульмінації дороги перед нами відкривається вид на Нєцку Полянецьку. Доходимо до лісу (5,7 км). Виходимо з нього дуже крутою стежкою, що йде уверх, і доходимо до дороги на краю лісу. Ми знаходимося на висоті близько 300 м н.р.м. Йдучи цілий час скраєм лісу доходимо до автодороги Бусько – Відухова (8,3 км), аж до автобусної зупинки PKS. Потім знову через ліс, а потім через поля. У цей момент на протязі короткого часу видно вершину кургану, до якого невдовзі дійдемо. На початку Жерніків Гурних повертаємо у право, і зараз на відстані 150 м видно могилу-курган, що має 3,5 тис. років. Залишаючи Жерніки спрямовуємося по польній дорозі на схід (11,5 км). Ця дорога йде в гору, і через деякий час ми бачимо два окремі пагорби : Чародійка та Біла Гора. Поконуємо найвищий пункт цієї дороги і маємо розлеглий вид на башту костела у Щаворижу. Проходимо рядом із костелом і далі мандруємо у східньому напрямку. З правої сторони минаємо джерельце і дорогу до зупинки PKS. Після виходу із села входимо у мальовничий лесовий яр довжиною 1000 м. Йдемо по дні цього яру до села Блонець, а за ним у село Нова Вєсь (15,2 км). Спочатку тунелем, створеним деревами та кустами, а потім яром виходимо на урожайні лесові поля. Поконуємо невеликий пагорбок, а за ним, із лівої сторони маємо джерело та забор води. Доходимо до перехрестя у Колонії Стшалкув, однак, не входимо у село, тому що наш шлях повертає у право. Починається село Смогожув, минувши перший дім повертаємо в ліво. За Смогожовом, йдучи польною дорогою, відкривається вид на на копальні сірки у Гжибові, труби електростанції у Полянці, а найближче – червоний дах костела у Стопниці. Входимо до села Пруси, яке належало до Яна з Ритвян, краківського каштеляна. Зустрічаємо капличку з 1980 р, із фігурою Христоса у задумі, i за нею повертаємо в право.

Переходимо через протекаючий струмок, який недалеко має свої джерела, та доходимо до автодороги (22,2 км). Знаходимося у Стопниці і йжемо вздовж стін монастиря Серцанів. Далі бачимо з правої сторони замковий рів, за ним замок, побудований Казиміром Великим. З лівої сторони тече Стопнічанка, далі оминаємо водний млин, на сьогоднішній день електричний. Доходимо до костельного пагорбу ,ринку, а потім до автобусної зупинки, де закінчується цей етап зеленого шляху.

c. Солець-Здруй - Стопниця (16 км)

Спочатку цей шлях збігається із червоним. Через поля доходимо до головної дороги у Влосновицях (2,8 км). За селом, перед хрестом з 1891р., повертаємо у право, у польну дорогу. Ца мальовнича стежка веде нас вздовж робіній. З лівої сторони, за кущами, залишки давнішньої цегельні. Далі йдемо лісом, а потім переходимо через автодорогу Зборув - Пєстшец (4,3 км). Далі, у цьому самому напрямку йдемо поперемінно спочатку по польній дорозі, потім через ліс, а на кінці через поля, і доходимо до Магєрова (7 км). З лівої сторони гарний вид на Солець-Здруй і значне обниження ландшафту, створене Віслою і Нідою, які у цьому місці сполучуються. Далі перетинаємо автодорогу Стопниця – Солець при автобусній зупинці PKS і рядом із стоянкою входимо у ліс. Йдемо яром і доходимо до мисливського домику мисливського кола. Тепер йдемо дорогою, що проходить паралельно до краю лісу. На момент відслоняється вид на Пуланки та Кікув, а далі – на Солець. За розложистим дубом повертаємо у право, у ліс, і мандруємо під гору. По лівій стороні яр, густо поросший і важкий, щоб через нього пройти. На дорозі, якою тепер йдемо, ранньою весною можна побачити квітнучий кущ вовчої ягоди. Після виходу з лісу крутою дорогою проходимо через поля до твердої дороги у Поніку. Далй йдемо дорогою через ліс до села Воліса (13,4 км). Зараз з початку села повертаємо у право на паралельну дорогу і поряд з недіючим каменеломом вапнеця доходимо до пункту забору води. За забудовою на гірці вже видно дах костела у Стопниці. Доходимо до зупинки PKS Стопниця і до ринку, де закінчується цей етап мандрівки.

d. Солець – Здруй – Новий Корчин (17 км)

Траса починається при зупинці PKS. Йдемо через курортний парк, потім крутою стежиною через ліс до головної дороги у Хінкові (3,1 км). Тут, між домами, стоїть оригінальний хрест, зроблений з гільз і снарядів з останньої війни. Ми спрямовуємося, йдучи через поля, в сторону Жегочіна, За крамницею (6 км) повертаємо у право, йдемо спочатку через ліс, а потім лугами. В далі з права видно ліс і костел у Пяску Великим. Йдемо головною дорогою через Баджиховиці, аж до автодороги Бусько-Новий Корчин (9,1 км). Йдемо по польній дорозі у напрямку на костел у Строжиськах. По дорозі, поряд із цвинтарем із лівої сторони, знаходиться фігура Христуса у задумі з 1696р. Доходимо до раніше згаданих Строжиськ, відкіль через смт. Пшимярки доходимо до Семпіхова (13 км). Далі маршрут йде через підмоклу територію над Нідою, аж до водопровідної станції, цвинтаря з розвалинами каплиці з поч. XX в., ринку та зупинки PKS у Новому Корчині, де закінчується даний етап зеленого шляху.

e. Віслиця – Новий Корчин (21 км)

У Віслиці ідемо від ринку до моста на Ниді. На перехресті повертаємо на Конєцмости. З цього села ідемо цілий час вздовж рельсів вузькоколейки. З правої сторони оминаємо капличку із конусним дахом, латиньскім написом і датою 1541р. Доходимо до Бродка (4,5 км). За першими домами повертаємо у ліво і йдемо польною дорогою, аж до села Вавровиці. Тут, у місці, де розходяться дороги, стоїть капличка (6,1 км), повертаємо у ліво і йдемо цілий час яром, аж до кульмінації дороги. Тут повертаємо у право, на польну дорогу. Тепер відкривається перед нами чудовий вид на Долину Ніди. Це один з найкращих пунктів з видом на Поніддя. Сходимо в низ невеликим яром і доходимо до автодороги Віслиця – Опатовець (7,7 км). Повертаємо у право і йдемо через Пісаркі до села Кочіни. Перед автобусною зупинкою PKS повертаємо у ліво і тепер наша дорога проходить у підніжжя гори Балениці. В далі видно парк в Чарковах. Доходимо до перших будинків. Нашу дорогу перетинає струмок з сульфідною водою. На подвір'ї господарства, яке минажмо, є сильне джерело сульфідної мінеральної води. Йдемо через село і доходимо до вже згадуваного старого парку. Тут на високому наднідзькому узбіччі знаходяться руїни садиби, знищеної російськими військами у 1914р. Довкола парку залишилися фрагменти стіни та брама. Перебуваючи у Чарковицях варто вибраться на Ніду, де є досконалі умови для відпочинку та рибної ловлі. Тут, крім того, впадає Маскаліса, річка, що протікає через Бусько. Виходимо з чарковського парку і йдемо на південь, залишаючи по правій стороні руїни фольварчних будинків. Йдемо широкою алеєю і на її кінці повертаємо у ліво. Невдовзі з лівої сторони - висока Грюнвальдзька Гора, насипана у 1910 р. Польною дорогою доходимо до цвинтаря польських солдатів з І і ІІ світової війни (12,4 км). Йдучи яром, з правої сторони минаємо капличку з 1966 р., а вдалі видно башту старокорчинського костела. За Старим Корчином проходимо поряд з дитячим домом у Вінярах. Наш шлях перетинає автодорогу Краків – Сандомєж (16,7 км) і веде серед старих лип і гіркокаштанів. Це залишки садибного парку. Садиба стоїть на високому березі Вісли, відкіль відкривається широкий вид на територію по правій стороні ріки. Вигідна стежка проходить по хребту протиповіневого валу до парому (19,5 км). Шлях веде далі через мост на Ніді, поряд з бувшим костелом франтишканців, до ринку у Новому Корчині, і до зупинки PKS, де закінчується зелений маршрут.

(L. Cmoch, "Ponidzie - Przewodnik Turystyczny", AT DAL, Busko 1996, s. 48-57).

Блакитний маршрут

Туристичний шлях з Піньчова до Віслиці (39 км)

Маршрут починається на автовокзалі PKS Піньчув. З вокзалу йдемо алейкою над заливом, обходячи його з лівої сторони від вулиці Паленки. Зараз за діючим зерновим млином повертаємо у право і доходимо до вузькоколейки. Ідемо далі вул. Паленкі, доходимо до перехрестя і тепер ідемо вул. Короткою і доходимо до вул. 3-го Травня. Доходимо до площі Конституції 3 Травня. Минаєму цю площу з правої сторони, входимо у вул. Жрудлову, а потім у право, у вул. Новий Світ. З лівої сторони бачимо палац Вєлькопольських, побудований у 1780 р. Ідучи далі за палацом входимо у вул. Ю. Пілсудського. Із лівої сторони минаємо будинки, у яких знаходиться спеціальна школа, а як дойдемо до перехрестя повертаємо у право, і біля останнього будинку крутою стежиною входимо на так звану Монастирську (Клашторну) Гору. Тут знаходиться каплиця св. Анни, архітектором якої був Ванті Гуччі. Далі шлях веде у право, до цвинтарної стіни. Доходимо до вул. Гродзіскової, повертаємо у ліво, і по тротуару вздовж кладовища ідемо у східньому напрямку. Йдучи далі минаємо перехрестя з вул. Спулдзєльчою і доходимо до розвидлення доріг. За комплексом будинуів Комбінату Професійно-Технічних Шкіл сходимо у ліво від головної дороги. Дорога нашої мандрівки йде під гору, з лівої сторони минаємо водозабор у ярі, який називають Сім Джерел, а з правої маємо вид на осаду Гродзіско. Крутою стежкою входимо на гору і дорогу, обсажену по обох сторонах деревами, вершиною Піньчовського Горбу спрямовуємося у східньому напрямку. З лівої сторони минаємо лісну сторожку, де вирощубться фазани, і доходимо до лісу з високими деревами. На перехресті повертаємо в ліво і спочатку йдемо пісчаною дорогою, яка з часом переходить у тверду дорогу, і допроваджує нас до широкого тракту, який появляється з лівої сторони. Згідно із знаками доходимо до наступного перехрестя, повертаємо на право, доходячи до краю лісу, після чого, серед полей до смт. Богучиці Парцелі ІІ. Перед нами на право знаходиться висохший тав, який ще у 70-тих роках був привабливим для риболовів. При першому домі йдемо пісчаною дорогою у ліво. Взгір'я з правої сторони це закриті каменеломи вапнеця, а вид, що відкриввається на поля з обох сторін, впроваджує у благий настрій. Йдемо трохи в гору, повертаємо у ліво, йдемо рівнинною територією через високий змішаний ліс і легко сходимо по похилості у східньому напрямку. Доходимо до твердого тракту (дороги, що сполучує Гроховиська з Богучицями), повертаємо у ліво і доходимо до берегу лісу, де за поворотом у ліво зустрічаємо дуби- пам'ятники природи. Тепер прямий відрізок дороги допроваджує нас до краю села Гроховиська. На краю ростуть дві карловаті верби і скривлені від вітрів сосни, а недалеко показний обеліск, поставлений у 110 річницю битви, яка розігралася 18 березня 1863 р. Звідти починається туристичний маршрут, що веде також до Вислиці, окружна траса (описувана раніше). Ми вдаємося по цій дорозі у право, де біля струмка з правої сторони знаходиться братня могила повстаньців. Могил, подібних до цієї, було коло п'ятидесяти, розсіяних по лісових урочищах. Сьогодні ніхто вже точно не знає, де вони знаходяться. Мовчки і в задумі доходимо до братської могили повстаньців і дорогою йдемо через село. З лівої сторони трохи здаля можна побачити будинки – це Камедули. Доходимо до залізничної лініі Кельці – Бусько – Здруй. Перед переїздом повертаємо у право, минаємо зупинку PKS Гроховиська і вздовж залізниці спрямовуємося на південний схід. Після проходження коло 1 км переходимо через переїзд на другу сторону рельсів, а потім через 100 м серед соснових гаїв повертаємо у ліво і йдемо прямо на луги. Після цього доходимо до Велецького лісу. Переходимо у південному напрямку біля лісового питомника і доходимо до перехрестя із асфальтною дорогою Бусько Здруй – Піньчув. Повертаємо у ліво до автобусної зупинки PKS Велеч, а за нею у право. У цьому районі ми пересікаємо межу між двома географічними одиницями – Піньчовським Горбом та Нідзькою Нєцкою. Тепер перед нами меньш цікавий відрізок шляху, який серед полей і дерев проходить по майже плоській території. Пересікаємо залізничне полотно Бусько – Кельці і доходимо до кінця селища Олешки. Далі йдемо прямо до видніючих на горизонті будинків, де на розгалудженні доріг йдемо у ліво, а потім у право і доходимо до селища Біньонтки. С початку минаємо рибні стави, і йдучи цілий час вздовж дороги, повертаємо у ліво. На кінці села з правої сторони минаємо крамницю, щоб через наступних 100 м повернути у право і спрямуватися на видніючі гірку. Тепер, на відстані 150 м з даля видно заповідник «Загойські Віняри». Гіпсові пагорби, що тягнуться в західному напрямку, представляють нам багато явищ поверхневого карсту та релікти степових рослин. Однак, ми йдемо прямо, у напрямку на групу дерев, біля якої повертаємо у ліво. Спочатку йдемо вздовж залізниці, а потім переходимо на другу сторону. Далі прямо, у напрямку саду, і як дійдемо до асфальтної дороги, прямуємо межею до видимих лагідних гіпсових пагорбів, які називаються Хотелецькими Горами. Починається заповідник «Скорочиці». Маршрут веде кілька сотен метрів вздовж підножа хребта у західному напрямку, до колодязного джерела. Тепер дорога повертає у ліво, а потім у право. Входимо у резерват «Скорочиці», і минаємо великий став. Йдучи у південному напрямку переходимо через кошений лук. Далі доходимо до високого пагорбу, який називається Великою Горою. З лівої сторони тягнеться скалиста грань, а побочини круті і нерівні, з виразними верствами кристалічних гіпсів. У основи цієї стіни протікає Скорочицькій Потік, який місцями меандрує, протікаючи по поверхні, а місцями, гинучі у щілинах і скальних понорах, недоступних для людини. Далі шлях веде через густі зарослі по обоїх сторонах, щоб через 600 м від купулястого пагорбка – Зеленої Гори, дійти до Печери Дзвонів, що становить суху відногу Скорочицької печери. При вході її стіни поросли кучки папоротей і трав, а при основі скал волога вивітрена порода, яку покриває ковер плешанки звичайної. Після відвідування печери повертаємося на шлях, яким доходимо до острівців – пагорбка, який називають Білою Горою, а оминаючи його перед нами відкривається долина без одпливу, так звана карстова Міска. Після відвідання печери повертаємося на шлях,яким доходимо до пагорбка, який називають Білою Горою, а оминаючи його перед нами відкривається панорама із лівої сторони. Шлях й далі веде по дні яру у південному напрямку, а через 100 м дорога веде дещо у верх і ми доходимо до головної брами у центральній частині заповідника. Входимо на гору. Тракт, що відходить у ліво, має назву Високої Дороги.

© Copyright 2011 Urząd Miasta i Gminy w Busku-Zdroju Projekt i realizacja Crafton    |    Korekta: Norbert Garecki

...dla rozwoju Województwa Świętokrzyskiego...

Projekt: "Kampania promocyjna Miasta i Gminy Busko-Zdrój oraz utworzenie centrum informacji
turystycznej" współfinansowany przez Unię Europejską z Europejskiego Funduszu Rozwoju Regionalnego
w ramach Regionalnego Programu Operacyjnego Województwa Świętokrzyskiego na lata 2007-2013